Про музей
Наше завдання
Чорноморський "Музей образотворчих мистецтв ім.О.М.Білого" має надзвичайно важливу місію:
заохочувати потяг до знань наших відвідувачів. Ми віримо в просвітницьку значущість своєї діяльності, а також знає мо, що наша робота приносить людям радість. Ми ніколи не зупиняємося на досягнутому - адже досконалості немає меж.
Наша історія
У серпні 1976 р. завдяки підтримці місцевої влади, керівництва порту, громадськості сім'я колекціонерів переїхала до Іллічівська. Судноремонтний завод допоміг обладнати приміщення музею необхідним інвентарем і сигналізацією, під керівництвом вчителя А. Г. Бондаренка розпаковувалася і приймалася колекція.
27 січня 1976 р. виконком Іллічівської міської ради депутатів ухвалив
постанову № 61 "Про організацію в місті Іллічівську(нині Чорноморськ)
народного музею порцеляни на основі колекції О. М. Білого.
Музей мав розміститися за адресою вул. Паркова, 8
і функціонувати на громадських засадах, а надалі бути оформленим як державний музей, при цьому передбачалося розташувати колекцію у відокремленому приміщенні. Водночас оформлення колекції як філії одеського музею вирішувалося на рівні Ради Міністрів України.
Музей почав свою роботу 25 серпня 1978 року.
Білий Олександр Мойсейович
засновник музею
Олександр Мойсейович став завідувачем музею, разом з дружинною Євгенією Борисівною вони склали експозицію, розробили штатний розклад. В урочистій обстановці відбулося відкриття нового закладу культури в Іллічівську. Про це писали місцеві, республіканські та центральні газети. інформація йшла по радіо і телебаченню, а Одеська кіностудія зняла сюжет, який було включено в кіножурнал.У перші місяці роботи щоденне відвідування музею доходило до 500 осіб.
Завдяки цілісності колекції тут можна було познайомитися з історією розвитку мистецтва порцеляни, його самобутністю і красою виробів. Перший дар Білого це- 420 предметів, а впершій експозиції було представлено 450 предметів (вироби понад 36 заводів), серед яких справжні шедеври цього виду мистецтва та унікальні екземпляри, починаючи з 60-х років XVIII ст. і до наших днів: окремі предмети сервізів, вази та скульптури малих форм різних підприємств. Крім цього, О. Білий подарував музею невелику бібліотеку дореволюційних видань з історії мистецтва та порцеляни.
Але залишалося ще одне невирішене питання: музей не був автономним, як того хотів Олександр Мойсейович. 1981 року він звернувся до Міністерства культури України з проханням надати самостійність музею, і тільки 1993 року, після його смерті, це стало можливим.
Нині музей носить ім'я свого засновника, налічує у своїй колекції понад 5000 творів мистецтва: порцеляна, живопис, графіка, предмети інтер'єру. І, мабуть, це найкращий "пам'ятник" людині, яка вписала своє ім'я в золотий фонд меценатів-колекціонерів минулого.
.png)