Особлива цінність цієї виставки — у поєднанні поколінь. Поруч із роботами студентів — твори викладачів. Людей, які передають не лише технічні знання, а культуру ремесла в найвищому сенсі: уміння мислити матеріалом, відчувати його можливості й межі, працювати з формою, ритмом, фактурою та простором. Саме ця тяглість традиції — від школи до особистої інтонації — робить експозицію цілісною й переконливою.

На відкритті були присутні викладачі Бєлов Борис Геннадійович та Лазарцева Лідія Вікторівна, які привітали студентів із подією та подякували музею за співпрацю й підтримку.

В експозиції представлені композиції зі скла й металу, мозаїки зі смальти та скла, гравіювання й розпис по склу, живопис гуашшю, батік, об’ємні декоративні об’єкти. У вітражах світло стає частиною образу, у мозаїках — ритм і фрагмент формують цілісність, у роботах з деревом і металом матеріал не підкорюється автору, а співпрацює з ним. Живопис і батік додають простору кольору, настрою й декоративної узагальненості.

Ця виставка — не звіт і не підсумок. Це момент у процесі. Той стан, коли техніка вже опанована, але власний голос ще формується. Коли форма впевнена, а образ відкритий до змін. Саме в цій точці народжується справжнє мистецтво — не як повтор традиції, а як її продовження.