Наш засновник
Білий Олександр Мойсейович
Олександр Мойсейович Білий (1905 - 1981) - засновник Іллічівського(Чорноморського) музею образотворчих мистецтв. Олександр Мойсейович Білий народився 25 листопада 1905 року в місті Запоріжжі (колишній Олександрівськ) в інтелігентній єврейській родині. Мама, домогосподарка, дбала про трьох синів (Віктора, Едуарда, Олександра). Батько - службовець.
З 1915 по 1918 рр. Олександр навчався в гімназії Чорткова. З 1919 по 1922 рр. навчався на електротехнічних курсах. У своїй автобіографії в графі соц. походження писав: "міщанин - робітник". У 1923-1926 рр. був зайнятий на громадських роботах в Одесі. У 1926 р. виїжджає до Кременчука працювати на міськелектростанції. З 1936 по 1941 рр. жив у Балті, де працював головним енергетиком на швейній фабриці. У 1941 р. разом із фабрикою був евакуйований до Узбекистану. У 1944 р. після звільнення України повернувся до Харкова і взяв участь у відновленні мирного життя міста.
З 1944-1959 рр. працював бригадиром, начальником електромонтажного цеху трамвайно-тролейбусного управління міста Харкова. Будучи справжнім професіоналом - електриком, О. М. Білий вважався найкращим раціоналізатором депо. Він вніс понад 70 рацпропозицій з питань удосконалення пристосувань, двигунів, за що був неодноразово нагороджений грамотами і преміями. Живучи в Харкові, О. Білий починає збирати свою колекцію прикладного мистецтва. Спочатку в 30-ті роки він захопився мистецтвом Сходу, в 50-х роках він остаточно зупинив свій вибір на художній порцеляні.
Кадри зроблені підчас роботи Білого за фахом
Кадри зроблені підчас роботи Білого у музеї
Дружина засновника
Зільберт Євгенія Борисівна
Вірним соратником, помічником і другом була його дружина - Зільберт Є. Б. (16.08-1910 - 2.12.1992) Євгенія Борисівна народилася в Санкт-Петербурзі в сім'ї службовця, здобула чудову домашню початкову освіту, потім продовжила навчання в гімназії та спеціалізованій німецькій школі. Сім'я була дружньою, великої культури і високої духовності. Брат дідуся і двоюрідний брат закінчили академію мистецтв.
Після закінчення школи Євгенія спробувала вступити до академії мистецтв, однак соціальне походження не дало їй змоги здобути вищу освіту. Незважаючи на це, живописом Євгенія Борисівна займалася з раннього дитинства. Не отримавши можливості навчатися в художньому виші, постійно займалася в ізостудіях, дуже багато писала, осягаючи секрети образотворчого мистецтва.
За професією технолог-електрик Євгенія Борисівна взяла участь у 50 виставках, зокрема в міжнародних виставках художників-любителів у Женеві. Євгенії Борисівні не був чужий дух колекціонування, вона збирала марки, тому розуміла захоплення чоловіка і всіляко його підтримувала в прагненні зібрати гідну колекцію порцеляни. Сімейна пара розуміла і високо цінувала мистецтво. Їхня невелика квартира була більше схожа на музей, у якому гармонійно поєднувалися порцеляна, що стояла на старовинних гірках, на жардиньєрках, декоративні страви, що висіли на стінах, і картини відомих художників.
Кадри зроблені підчас роботи у музеї
Протягом 40-річної наполегливої праці Білому вдалося зібрати одне з найбільших зібрань художньої вітчизняної порцеляни не тільки України, а й у всьому СРСР.
Так, ще живучи в Одесі на вулиці Хворостіна, 4, у "незвичній" квартирі під номером 55, побували член Організації Спілки художників СРСР скульптор М. Конгісер, заступник директора з наукової роботи Державного музею кераміки та Садиби Кусково XVIII століття В. Попов, вчений секретар Головмозбуду І і низка інших відомих учених і діячів мистецтва.
Час минав, і все частіше поставало питання: а що далі, як складеться доля колекції, чи збережеться її цілісність? В архіві А. Білого зберігаються витяги 1970-х років з газет про те, хто з колекціонерів подарував колекцію державі і на яких умовах. Розлучатися з улюбленим дітищем йому було складно. А в пресі почали з'являтися статті про жорстокі вбивства збирачів старовини і викрадення унікальних предметів. Зокрема, загинули відомий московський колекціонер порцеляни і старовини Г. Тросман і його дружина, з якими Олександр Мойсейович був добре знайомий.
Колекцію Білого було вивчено і систематизовано, складено каталог, а заповідати її було нікому, ніхто з близьких родичів не цікавився порцеляною. Уже на початку 1970-х років у Олександра Мойсейовича зріла думка про те, щоб створити самостійний музей російської порцеляни і залишатися поруч із колекцією в статусі директора. Адже це його дітище, створений ним світ, як матеріальний, так і духовний. Рішення давалося нелегко, відповіді на багато питань не лежали на поверхні. Люди, які знали Олександра Мойсейовича, відзначають його силу характеру, принциповість і цілеспрямованість. Він звернувся за порадою до відомих музейних працівників, найавторитетніших у цій галузі: директора Державного Ермітажу Б. Б. Піотровського і старшого наукового співробітника Р. С. Пиотровського. С. Соловейчик, фахівця з історії європейської порцеляни; заступнику директора з наукової роботи Державного музею кераміки В. А. Поповій Останній, звертаючись до заступника міністра культури УРСР І. Т. Буланого, зазначав у листі від 20. 04. 1975 р.: "Колекція налічує близько 450 предметів, часто рідкісних, іноді унікальних виробів порцеляни XVIII - ХХ століть. Власником колекції вже складено докладно анотований перелік предметів (У підготовці до побудови екс-позиції, до видання відповідного каталогу)".
На сьогодні музейне зібрання зберігає 800 предметів з його колекції (завдяки додатковим даруванням і заповіту). Передавши своє зібрання державі, О.М.Білий брав активну участь у становленні музею, який він і очолював.
Співробітники музею на чолі з О.М.Білим проробили величезний обсяг роботи зі створення експозиції, яка спочатку розміщувалася в 3-х кімнатній квартирі в підвальному приміщенні, пристосованому під експозицію. З цього часу музей відвідали тисячі іллічівців і гостей міста. Про музей писали не тільки українські журналісти, а й центральна преса Союзу ("Известия", "Литературная газета"). До останніх років життя Олександр Мойсейович Білий очолював музей. Після сто смерті Зільберт Євгенія Борисівна продовжила цю благородну справу. За її заповітом музею перейшли в дар антикварні меблі, бібліотека з картинами самої художниці. Іллічівський музей став одним із перших у СРСР музеїв особистих колекцій.
Зібрання порцеляни такої художньої цінності - велика рідкість. Воно унікальне. Тільки нескінченно захоплений колекціонер здатний підпорядкувати своє життя улюбленій справі, міг створити свій музей.
О. М. Білий служив своїй мрії з повною самовіддачею. На щастя, його зрозуміла і підтримала в цьому прагненні його дружина. Величезний інтерес, ентузіазм знайшли відгук у серцях вдячних співгромадян. Іллічівському (нині Чорноморському) музею абсолютно справедливо присвоєно ім'я його творця - Олександра Мойсейовича Білого.
.png)
Вітаємо
Дізнайтесь про нас більше
МУЗЕЙ ОБРАЗОТВОРЧИХ МИСТЕЦТВ ІМ.О.М.БІЛОГО
Oleksandr Bilyi Museum
of fine art
У музеї образотворчих мистецтв ім.О.М.Білого вам відкриється найбільша колекція порцеляни на півдні України, деякі зразки з музейних експонатів відносяться до XVIII століття. Також у музеї ім.Білого представлена колекція живопису, гравюри, антикварних меблів. Ви отримаєте незабутні враження відвідавши чорноморський музей Образотворчих мистецтв ім.О.Білого. З моменту відкриття музею 1978 року ми прагнемо зробити життя наших відвідувачів інтелектуально більш насиченим, пропонуючи нові знання в захопливій формі. Ми проводимо різноманітні заходи та тимчасові виставки. Дітям і пенсіонерам та ВПО, а також нашим партнерам надаються знижки. Сподіваємося на швидку зустріч із вами! Ми впевнені, ви відкриєте для себе багато нового в нашому музеї.
Поточні виставки
та заходи
15 травня у Виставковій залі музею образотворчих мистецтв ім. О.Білого відбулось відкриття експозиції одеської художниці Ольги Французової «У СВІТЛІ ВЕСНЯНИХ ЛІХТАРІВ».
Назва виставки говорить сама за себе — це світло весни, пробудження природи, світ емоцій та гармонії. Подія стала знаковою ще й тому, що приурочена до Міжнародного дня музеїв, який відзначають 18 травня. У залі музею поціновувачі мистецтва мали нагоду познайомитися з творчістю талановитої мисткині, чиї полотна зачаровують щирістю, яскравими барвами та особливою атмосферою.
Кожна робота Ольги Французової — окремий художній світ, а вся експозиція напрочуд цілісна та гармонійна. Багатство кольорів привертає увагу глядача, а живопис передає глибину переживань і неповторне авторське бачення.
Творчість художниці надзвичайно емоційна, із насиченою та виразною палітрою. Та водночас її полотна наповнюють світлим відчуттям легкості, ніжності й внутрішнього тепла.
Відкрила експозицію старша науковиця музею Любов Марієнко.
Запрошуємо всіх шанувальників мистецтва поринути у світ краси, романтики та весняного настрою й відчути магію живопису талановитої мисткині.
У світлі весняних ліхтарів
Виставку до 110-річчя від дня народження одеського художника Олексія Олексійовича Попова відкрито.
Попри відсутність світла, відкриття відбулося. Дякуємо всім, хто цього дня був разом із нами.
О.О. Попов увійшов в історію українського образотворчого мистецтва як майстер пейзажу, тематичної картини та один із перших художників індустріального пейзажу. У його роботах — річкова далечінь, простір портів, рух кораблів і механізмів, романтика праці будівельників і портовиків. Його твори вирізняються складною композицією, вільною й енергійною манерою письма, уважністю до деталей та особливим відчуттям часу.
Важливе місце у творчості художника посідають міські пейзажі, передусім — Одеса. Митець зображував її вулиці, мости, архітектуру, море, старі будинки й міські панорами, зберігаючи у своїх роботах образ міста різних років.
Виставка з фондів музею
Виставка картин
Контактна інформація та час роботи
Час роботи:
Вт - Нд
10:00 – 18:00
Пн
Вихідний день
